Аналіз господарської діяльності цілого ряду підприємств зовні має легітимний характер, підприємства зареєстровані в Україні, проте в гонитві за прибутками нехтують правами громадян України, співпрацюють з країною, що допомагає країні-агресору та вдаються до вчинення протиправної діяльності.

Наявність обману полягає у підробці достовірної інформації за умовчанням про виробника, а тому має неякісний і небезпечний характер.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», (далі – Закон), який регулює взаємини між споживачем та юридичною особою, кожна людина, як споживач, має право на отримання достовірної інформації про заявлену засновником якості та безпеки характеру діяльності юридичної особи до угоди з нею, оскільки людина має право на свободу вибору продукції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 10.06.2023 №3153-IX  «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2023, № 78, ст.276) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

2) аналогічні товари – товари, які мають максимально подібні споживчі властивості, зокрема функціональні, якісні та технічні;

5) виробник – суб’єкт господарювання, який виробляє товар/харчовий продукт або заявляє про себе як про виробника товару/харчового продукту чи про виробництво такого товару/харчового продукту на замовлення, розміщуючи на товарі/харчовому продукті та/або на упаковці чи в супровідних документах, що передаються разом з товаром/харчовим продуктом споживачу, своє найменування (ім’я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб’єкта господарювання, або який імпортує товар/харчовий продукт;

19) недолік – будь-яка невідповідність продукції вимогам законодавства, умовам договору, інформації про продукцію, наданій суб’єктом господарювання, або наявність дефекту в продукції у значенні, наведеному в Законі України “Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції”, підтверджена результатами діагностики, здійсненої суб’єктом господарювання, або результатами іншої незалежної експертизи (дослідження) продукції;

25) продукція – будь-який товар, робота (послуга), що виготовляється, виконується чи надається споживачу, а також харчовий продукт;

29) споживач – фізична особа, яка замовляє, придбаває, отримує, використовує, вживає або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю чи виконанням обов’язків найманого працівника;

32) споживчі властивості товару – властивості щодо призначення, надійності, естетичності, ергономічності та безпечності товару, відповідності органолептичним показникам, які виявляються у процесі його споживання або використання споживачем для задоволення своїх потреб та визначають, зокрема, функціональність і зручність використання товару, його ремонтопридатність і довговічність, визначають споживчу вартість товару (цінність, корисність для споживача тощо);

35) суб’єкт господарювання – виробник, продавець, виконавець.

Відповідно до ст. 3 цього Закону захист прав споживачів здійснюється за принципами, зокрема:

1) пріоритетності прав та інтересів споживачів перед будь-якими іншими інтересами і цілями суб’єктів господарювання;

6) доступності для споживача простих та ефективних способів відновлення порушених прав;

7) захисту економічних інтересів споживачів від нечесної і такої, що вводить в оману, або агресивної комерційної практики та підвищення ролі громадських об’єднань споживачів у запобіганні такій діяльності;

9) доступності для споживача корисної та зрозумілої інформації щодо пропонованих товарів, робіт, послуг, включаючи інформацію, що забезпечує можливість ідентифікувати продукцію та простежити її походження.

Згідно зі ст. 4 цього Закону споживачі мають право на, зокрема:

1) безпечну та належної якості продукцію;

2) відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції;

5) своєчасне отримання повної, точної та достовірної інформації про продукцію;

7) захист своїх прав та вільний вибір механізму захисту прав;

Споживачі мають право здійснювати фото- та/або відеофіксацію порушення своїх прав, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до ст. 5 цього Закону споживач має право отримати товар, що відповідає встановленим законодавством вимогам щодо його безпечності для життя та здоров’я людини, майна, а також навколишнього природного середовища за звичайних умов його використання, зберігання і транспортування.

Споживач має право отримати, а суб’єкт господарювання зобов’язаний передати споживачу товар належної якості (якщо товар має характеристики, до яких застосовуються такі вимоги), який, зокрема:

6) відповідає якості (якщо товар має характеристики, до яких застосовуються такі вимоги) та інформації про споживчі властивості зразка або моделі, які були продемонстровані суб’єктом господарювання споживачу до укладення договору;

8) має кількісні, якісні та інші характеристики, у тому числі щодо довговічності, функціональності, інтероперабельності або сумісності цифрового вмісту і безпечності, які мають товари такого типу і на які обґрунтовано очікує споживач виходячи з природи такого товару та враховуючи інформацію про товар, надану споживачу до укладення договору суб’єктом господарювання або від його імені в рекламі, на етикетці або в інший спосіб;

Згідно зі ст. 13 згаданого Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, повної, достовірної і своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість здійснення ним свідомого вибору. Суб’єкт господарювання зобов’язаний своєчасно, до придбання продукції, надати споживачу інформацію про таку продукцію. Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію вважається повною і достовірною, якщо вона містить, зокрема:

4) відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин (у разі наявності), перелік яких визначено нормативно-правовими актами, а також застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження передбачені законодавством;

8) найменування, номер контактного телефону та місцезнаходження виробника (виконавця), а також найменування, номер контактного телефону та місцезнаходження суб’єкта господарювання, відповідального за прийняття та розгляд вимог про виконання гарантійних зобов’язань та/або комерційної гарантії або інших скарг споживачів, якщо він не є виробником (виконавцем);

10. Суб’єкт господарювання одночасно з наданням інформації про продукцію інформує у будь-якій доступній та зручній для споживача формі про:

продавця товару, зокрема його місцезнаходження та контактні дані;

Згідно зі ст. 24 цього Закону комерційна практика суб’єкта господарювання по відношенню до споживача вважається нечесною, якщо її здійснення завдає (може завдавати) шкоди економічним інтересам або спотворює економічну поведінку споживача щодо певної продукції та, зокрема, спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, вводить споживача в оману або є стосовно нього агресивною.

Нечесна комерційна практика забороняється.

Правочини, здійснені з використанням нечесної комерційної практики, є недійсними.

Нечесною є комерційна практика, яка:

1) негативно впливає на здатність споживача приймати будь-яке свідоме рішення щодо наміру та умов придбання продукції, яке він не прийняв би за інших умов.

Відповідно до ст. 26 Закону комерційна практика суб’єкта господарювання вважається такою, що вводить споживача в оману, якщо вона відповідає хоча б одній із таких ознак:

1) здійснюється у спосіб, який впливає (може вплинути) на наміри або змушує споживача прийняти невиправдане рішення про придбання продукції, яке в іншому (протилежному) випадку він не прийняв би;

Комерційна практика є такою, що вводить в оману, якщо під час її провадження:

1) суб’єкт господарювання не надає суттєвої інформації про продукцію або приховує, надає несвоєчасно чи надає у нечіткий, незрозумілий чи двозначний спосіб інформацію про продукцію, необхідну споживачу для ознайомлення до моменту прийняття ним зваженого рішення про купівлю продукції;

2) поширюється неправдива інформація.

Неправдива інформація – це інформація, що не відповідає дійсності або викладена у спосіб, що має або може мати наслідком її неправильне сприйняття споживачем, яка стосується (може стосуватися), зокрема:

1) існування продукції або її природи;

2) основних відомостей про продукцію, а саме про її наявність, переваги, ризики, порядок користування радіочастотним ресурсом України, склад, обслуговування після продажу, наявність аксесуарів, спосіб та дату виготовлення або надання, доставку, кількість, специфікацію, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок продукції;

Комерційна практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції суб’єкт господарювання приховує або не надає споживачу, або надає у нечіткий, незрозумілий чи двозначний спосіб інформацію, передбачену законодавством, зокрема частинами першою – десятою статті 13 та частиною першою статті 17 цього Закону.

Закон зобов’язує юридичну особу повідомляти про небезпеку для споживачів у наочній та доступній формі до угоди з нею. І якщо немає у найменуванні юридичної особи попередження про небезпеку, то робота юридичної особи щодо якості та безпечності для людини є нечесною підприємницькою практикою, адже згідно з ст. 19 Закону «Заборона нечесної підприємницької практики» введення споживача в оману є нечесна підприємницька практика, яка заборонена законом.

Дефект маркування упаковки продукту робить продукт, що не містить майнових прав інтелектуальної власності автора та не відповідає вимогам санітарно-епідеміологічного законодавства України, згідно з яким цей продукт, як не належним чином маркірований, що не дозволяє ідентифікувати виробника, його реальне місцезнаходження відносить його до неякісних та небезпечних.

Відповідно до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» від 23.12.97р. №771/97-ВР безпека харчових продуктів забезпечується державною санітарно-гігієнічною експертизою, державним реєстром харчових продуктів, а також, згідно із Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14.11.2000р. №1393-Х1V.

Даний продукт не підлягає продажу, як небезпечний і неякісний через порушення маркування упаковки на етикетці, як документ, що не відображає дійсного виробника дієтичного продукту для споживачів, є обман, у вигляді присутності на етикетці інформації, що не ідентифікує продукцію.

Відповідно до Закону України «Про вилучення з обігу, переробки, утилізації або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14.11.2000 №1393-Х1V до неякісних відносяться харчові продукти, якість яких знизилася внаслідок порушення маркування. До небезпечних належать харчові продукти, які не можуть бути належним чином ідентифіковані;

Небезпечні та неякісні харчові продукти підлягають утилізації чи знищенню у порядку, встановленому законодавством.

Як не належним чином маркований зазначений продукт за правилами торгівлі (наказ Міністерства економіки України №185 від 11.07.2003р.) продукція підлягає знищенню.

На спеціальній сесії ООН 2 березня 2022 року 141 країна проголосувала за то, щоб визнати Білорусь, як і Росію, країною – агресором. Голосування було політичним, але воно також показало, що для всього світу визначення агресії 1974  року приємлемо також і в теперішній час  і що Білорусь відіграє роль співагресора.

Як відомо, постановою правління НБУ № 18 від 24.02.2022 р. введено заборону уповноваженим установам здійснювати будь-які валютні операції для виконання зобов’язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.

Постанова НБУ №18 від 24.02.2022 року є ключовим документом, який регулює роботу банківської системи в умовах воєнного стану. Вона ввела обмеження на валютні операції, в тому числі заборону операцій з російськими та білоруськими рублями та операцій з участю юридичних або фізичних осіб, які мають місцезнаходження у РФ або Білорусі.

Так, в п. 1 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» {Із  змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку
зазначено, що Правління Національного банку України забезпечує свою роботу відповідно до Закону України “Про Національний банк”, Регламенту Правління Національного банку України в умовах особливого періоду, затвердженого рішенням Правління Національного банку України від 21 серпня 2019 року № 606-рш, нормативно-правових та розпорядчих актів Національного банку України.

Пунктом 2 цієї постанови визначено, що банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою. Банкам забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню.

У пункті 4 цієї постанови зазначено, що здійснювати безготівкові розрахунки без обмежень, крім випадків, встановлених цією постановою.

У пункті 15 цієї постанови зазначено: «15. Зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України;

3) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб – резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій (далі – Переліки);

6) переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях)».

Пунктом 15-1 зазначеної постанови заборонено: 1) зарахування коштів на рахунки клієнтів фізичних осіб за переказами, ініційованими з використанням електронних платіжних засобів, емітованих учасниками (учасниками, що здійснюють свою діяльність на території Російської Федерації та Республіки Білорусь) міжнародних карткових платіжних систем (платіжних систем, які зареєстровані Національним банком України та відомості щодо яких унесені до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури).

Згідно пп.1), 2) 3) п. 17 цієї постанови «Уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції:

1) з використанням російських рублів та білоруських рублів;

2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь;

3) для виконання зобов’язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.

У пункті 21 постанови зазначено, що протягом дії воєнного стану інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечать цій постанові.

Фактично Національний банк України своєю постановою № 18 від 24.02.2022 зробив неможливим валютні операції з резидентами РФ и Республіки Білорусь, заблокував їх рахунки та заборонив операції с використанням рублів. Заборонені також операції, ініційовані з використання електронних платіжних засобів, емітірованих учасниками міжнародних платіжних систем, що здійснюють свою діяльність на території цих країн.

Внесено зміни до Постанови від 24 лютого 2022 року № 18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану”, які затверджені постановою Правління № 21 від 24 лютого 2022 року “Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 “Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану”.

Цими змінами передбачено, зокрема:

зафіксовано офіційний курс гривні до іноземних валют, офіційний курс гривні до спеціальних прав запозичення, а також розрахункову ціну банківських металів на рівнях, на яких вони діяли 24 лютого 2022 року;

заборонено уповноваженим установам здійснювати будь-які валютні операції:

 з використанням російських рублів та білоруських рублів;

учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження в Російській Федерації або в Республіці Білорусь;

для виконання зобов’язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.

 Питання відповідальності посібника збройної агресії, розпочатої 24 лютого 2022 року – Республіки Білорусь регламентовано. Так, згідно Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14.12.1974 дії Республіки Білорусь теж мають низку ознак, наявність яких незалежно від оголошення війни кваліфікуються як акт агресії. Тобто згідно міжнародного законодавства по відношенню до України Республіка Білорусь також є державою-агресором. У згаданому п.п. 9.5 підрозд. 8 розд. ХХ ПКУ мова йде про визнання країною-агресором «згідно із законодавством». Тобто таке формулювання охоплює й міжнародне законодавство, до якого входить і зазначена Резолюція Генеральної Асамблеї ООН.

Верховна Рада України прийняла Закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України”.

Згідно Закону України від 19 червня 2022 року
№ 2309-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2023, № 16, ст.73) внесені зміни до таких законів України:

1. У Законі України“Про видавничу справу” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 32, ст. 206 із наступними змінами):

1) статтю 28-1 викласти в такій редакції:

“Стаття 28-1. Ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України

Забороняється ввезення на митну територію України та/або розповсюдження на її території видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або випущена у світ, та/або ввозиться з території держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України (крім розповсюдження видавничої продукції, що має походження або виготовлена та випущена у світ на тимчасово окупованій території України до її тимчасової окупації), а також книжкових видань, що містять твори, автори яких є або були у будь-який період після 1991 року громадянами держави-агресора, за винятком колишніх громадян держави-агресора, які є (або на момент смерті були) громадянами України і не мають (на момент смерті не мали) громадянства держави-агресора…»

Частиною четвертою статті 111-1 (Колабораційна діяльність) КК України передбачено: «4. Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, –

караються штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна».

Співпраця з державою-агресором є певним способом спонсорування війни, отже держава законодавчо сприяє обмеженню та навіть припиненню будь-якої взаємодії між українським бізнесом та суб’єктами господарювання Російської Федерації, а в окремих питаннях і Республіки Білорусь.

Директор Центру

Євген БОРСУК